Колгосп «Заповіт Держдепу» або дещо про Українській економіці

До цього, звичайно, варто було прагнути. За це не гріх і помайданіть було. І в войнушку пограти. І ще багато чого можна було б зробити, але поки ці заходи не знадобилися. Бо Україна впевненими кроками рухається до своєї заповітної мети.

І якщо ви вважаєте, що «Наша мета — 2002» або може бути вступ до ЄС або безвізовий режим, боротьба з корупцією і соціальна справедливість, то ви глибоко помиляєтеся. І причина помилки хоч і дуже проста, але помітити її досить складно. Справа в тому, що цілі, яких прагне Україна як держава, ставляться не на майдані, не під час виборів, і навіть не в Раді, Кабміні чи Адміністрації президента. Якщо вже бути до кінця відвертим, то цілі ставляться за межами України. Якщо зовсім конкретно, то ті цілі, досягнення яких в даний момент домагається Українську державу, ставилися в Вашингтоні і були озвучені в Києві послом США в Україні Джеффрі пайєт.

А мета досить проста — Україна повинна стати аграрної супердержавою. Як у Вашингтоні змогли поєднувати поняття «бананова республіка» і «супердержава» історія замовчує, однак в Києві, судячи з усього, цей термін розшифрували правильно і країна рухається до успіху.

У цифрах даний успіх можна легко помітити якщо поглянути на структуру українського експорту — як це зробила, наприклад, аналітична група Da Vinci AG. Там провели аналіз української торгівлі і констатували цілком успішне просування реформ, пов’язаних з побажаннями західних партнерів — за 5 років питома обсяг продукції сільського господарства в українському експорті виріс в 2,5 рази — з 18% в 2011 році до 41% в поточному (наведені дані за перші 5 місяців).

І навіть при такому положенні в продукції сільського господарства переважна більшість становить сировина — пшениця, кукурудза, соя, соняшникова олія. Продуктів переробки сільськогосподарської сировини — мінімум. І це стосується всіх галузей з високою доданою вартістю.

Можна, звичайно, сказати, що ситуація із загальним машинобудуванням не така вже й провальна, але даний графік відображає тільки процентне співвідношення, а з урахуванням того, що обсяг експорту в доларовому вираженні зменшився з 2011 року в 3 рази, то все стає зовсім не так оптимістично — 10% від 900 мільйонів доларів і 10% від 300 мільйонів — це таки дві великі різниці.

І що ще гірше — це те, що аналітики не спостерігають системної роботи, покликаної переломити цю тенденцію. І більш того — на їхню думку у 2015 році Україна пройшла точку неповернення в зміні структури економіки і торгівлі, перетворившись в типову бананову республіку. Це однозначно велика перемога всіх причетних до цього людей.

Оставьте первый комментарий

Оставить комментарий